«Тепер або ми їх, або вони нас». Російські ЗМІ про Україну

«В Україні щось сталося: Зеленський терміново просить допомоги особисто у Путіна», - голосно заявляє провідне державне інформаційне агентство «РИА «Новости». «Недопрезидент України Зеленський зажадав термінової зустрічі з Путіним на саміті «Великої двадцятки» в Маямі, хоча, за інформацією з Кремля, про поїздку туди російського лідера взагалі ще не було ані думок, ані обговорень. Проте Зеленський не зміг стримати нервовий тик: «Ми маємо там бути. Ми маємо зустрітися, поговорити й ухвалити рішення». Цікаво, хто це «ми»? І кому, цікаво, «маємо»?», - уїдливо заявляє агентство…

«А сталося ось що…»

«Навіщо ж Зеленському терміново знадобилася зустріч із російським президентом?», - запитує «РИА «Новости» і пояснює: «На це зараз дуже явно натякають західні джерела, які раніше все, що пов’язано із Зеленським, покривали товстим шаром меду, цукру та позолоти». Зокрема, німецьке видання Bild абсолютно несподівано (хоча насправді ні) опублікувало матеріал «Так Путін хоче поставити Україну на коліна взимку», згідно з яким «на Україну чекає найважча зима з часів російського вторгнення чотири роки тому», яка може стати «вирішальною», тобто РФ розраховує цієї зими остаточно «дотиснути» Україну і змусити її капітулювати. Невже нарешті подивилися зведення з фронту та фотографії з тилу України?».

«На цьому тлі буде надзвичайно цікаво проаналізувати зміни в тональності повідомлень, присвячених Зеленському, з боку відомих західних джерел і провести порівняння у стилі «було-стало». Що ж сталося? А сталося ось що: зрештою до європейців через спинний мозок все ж дійшло, що Україні нічого «не світить», і всі минулі та майбутні вливання на очах перетворюються на безповоротні витрати, тобто прямі збитки, а українські активи, які ще представляли якийсь інтерес для західних інвесторів, щодня перетворюються на пил. Ці збитки потрібно терміново скорочувати, припиняти й списувати. Але головне - потрібно вказати пальцем, хто винен (і щоб це був не європеєць). А винен, звісно, той, кого призначили Черчиллем, а він у підсумку став праволівим ухильником і приховав золото партії. Виходить так, що у Зеленського стрімко падає підтримка як усередині, так і за межами України, а західні товариші ой як не люблять «збитих льотчиків». І парадоксальним чином єдина у світі людина, яка може підвищити авторитет і зміцнити легітимність Зеленського самим фактом зустрічі з ним, - це Володимир Володимирович Путін. Зустріч із Путіним - це не про фронт і не про мирну угоду: це про політичне та фізичне виживання клоуна, який волею випадку опинився на посаді президента», - переконує кремлівське агентство.

І зарозуміло підсумовує: «Чи захоче наш президент допомогти Зеленському уникнути дуже випадкового падіння з балкона десь у Парижі? Можливо. Кривавому клоуну вже пояснили, що треба зробити - Кремль приймає покаянні листи цілодобово».

«Якось дивно розчинилися»

Ще одне видання, віддане Кремлю, - газета «Комсомольская правда» - знайшла якогось «професора кафедри взаємодії бізнесу та влади Вищої школи економіки» Марата Баширова, який «пояснює, чим закінчиться запит Києва щодо 27 мільярдів у Європи».

«Професор» для початку вводить у курс справи, що «Зеленський запросив у ЄС ще 27 мільярдів євро, але Брюссель жахнувся і вперше зажадав від Києва звіту, куди саме пішли попередні мільярди».

Чому? Звісно, у «професора» Баширова є відповідь: «У Києва є власні доходи. Вони стрімко падають. Люди перестають платити податки. Економічна діяльність згасає. Ті вимоги, які висували Європа та МВФ, Рада не приймає. А там - підвищення податків, митні збори. Гроші Заходу йшли на вирішення двох великих завдань - на військові цілі, ці гроші йшли або американському, або європейському ВПК, і на соціальні потреби: пенсії, зарплати держслужбовцям, виплати зарплат солдатам ЗСУ, дотації на електроенергію підприємствам, які були визнані стратегічними. І ось ті гроші, які раніше були виділені, які надійшли у вигляді готівки - вони якось дивно розчинилися. Чому європейці й здивувалися. Коли українці отримують дотацію - вони її захищають. Показують, скільки піде сюди, скільки туди. І раптом такий розрив: не один чи два мільярди, що європейці ще могли б зрозуміти, а відразу 27 млрд. А це майже третина від тієї суми, яку збиралися виділити Києву на два роки. Їх мали виділити за рахунок російських золотовалютних резервів».

«Невже в Європі за грошима сидять такі ідіоти? Або вони отримують відкати з Києва?», - «наївно» запитує «КП».

Баширов і тут знає відповідь: «Якщо відкати йдуть, - а вони, швидше за все, йдуть, - то вони ж надходять комусь особисто. Це ж не відкати в якийсь європейський бюджет. Але ось вони збиралися проводити аудит. Є поняття «фарбовані гроші». Є розуміння, що з якогось рахунку мають йти розрахунки за конкретними договорами, наприклад на пенсії - і більше нікуди. І це начебто легко перевірити. Але коли реального аудиту немає, ви не бачите динаміку витрачання, і вам кажуть, що все пішло в якийсь загальний котел - ну то чому ви дивуєтеся після цього?».

До того ж Баширов запевняє, що «Київ багато втратив від блокади портів» - «Через скорочення експорту зерна у них величезні втрати. Під час минулої зернової угоди два роки тому європейці казали українцям: ви продаватимете зерно ось цим трейдерам. І основну частину зерна за низькою ціною закупили європейські трейдери. Тобто ситуація була такою: Європа надає Києву бюджетні кошти, а той, у свою чергу, дає змогу заробити європейським компаніям. Зараз зерно морем практично не вивозиться, його намагаються вивезти вантажівками та залізницею, але це зовсім інші обсяги. І це теж впливає на падіння доходів українського бюджету».

«Маючи таку дірку в бюджеті, що Київ робитиме?», - запитує «КП». І отримує, звісно, невтішну відповідь: «Ну, Європа їм стільки грошей зараз не дасть. Вже пролунали заяви, що в Європі тривають вибори. І якщо ви раніше більш-менш пояснили виборцям попереднє виділення грошей Києву, то як поясните нові запити? Будь-яка опозиційна сила цим скористається! Як, наприклад, АдГ у Німеччині. Яка вже запитує: де аудит попередніх траншів? Це зараз лунатиме й у французів, бельгійців, та й у тих самих угорців. Цей важіль використовуватимуть на виборах. З питання зовнішньої політики це стає питанням внутрішньої політики. Навіть Мерц уже заговорив про те, що «ми будемо раціонально виділяти гроші».

«Загальна думка експертів: державні службовці та пенсіонери можуть протриматися без виплат три-чотири місяці. Тобто, якщо криза виникне, її пік припаде на січень-лютий. Якщо до цього додадуться холод, голод та те, що не працюватимуть каналізація й опалення, - це призведе до розпаду державності. Місцевій владі доведеться брати на себе відповідальність, не зважаючи на Київ. У західні області, яким доведеться рятувати себе самостійно, у цей момент прийдуть поляки. Вони допоможуть Львівській області. А через рік скажуть: може, вам у Польщі-то краще? А правоохоронні структури в Україні зараз настільки дискредитовані, що взимку до влади може прийти військова хунта. Військові придушать усі ці СБУ та НАБУ разом із прокуратурою...», - очікувано лякає кремлівський «професор».

«Лише власним громадянам»

У газеті «Известия» якийсь «політолог» Михайло Кучеров розповів, «як у Європі відреагували на застереження Володимира Путіна щодо іноземного контингенту в Україні».

Кучеров нагадує, що на нещодавньому саміті БРІКС у Нью-Делі Путін заявив, що в Європі «думають про те, як би ввести війська на територію України - це означає війну з Росією». І що, за словами Путіна, «західні еліти продовжують апелювати до нібито зростаючої російської загрози за відсутності фактичних підстав для конфлікту».

«І хоча виразної реакції на слова російського лідера з європейських столиць не було, дискусія про відправку військового контингенту в зону бойових дій ведеться в Європі вже давно», - починає пояснювати «політолог» Кучеров і вже знаходить «аргументи».

«У січні цього року президент Франції Еммануель Макрон під час зустрічі з парламентськими фракціями країни обговорював включення 6 тис. французьких солдатів до спільного з Великою Британією 10-тисячного контингенту, базою для якого було обрано передмістя Парижа Мон-Валерієн. Проти ініціативи як такої майже ніхто не заперечував, а багато хто навіть підтримав ідею поступової заміни НАТО «коаліцією бажаючих» (у складі понад 30 країн), але деякі учасники засідання скептично оцінили тезу про те, що військові будуть «підтримувати» ЗСУ, не перебуваючи на лінії фронту. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підтвердив цей намір, додавши, що надіслати війська до Києва Лондон зможе лише після припинення вогню та за умови схвалення парламенту. Його наступник Енді Бернем пообіцяв Зеленському, який став першим іноземним лідером, з яким він зустрівся після вступу на посаду, розгорнути після закінчення конфлікту багатонаціональні сили для «зміцнення безпеки України в довгостроковій перспективі», - наводить «факти» Кучеров.

І додає: «У Німеччині, яка рішуче відмовилася від післявоєнного табу на використання бундесверу за кордоном і запустила заіржавілі механізми свого військово-промислового комплексу, до такого кроку, тим не менш, ставляться обережніше. Як повідомив канцлер Мерц, питання про відправку німецьких військових у зону конфлікту не обговорюється. Більше того, глава уряду ФРН назвав умовою для такого сценарію згоду Росії. У Берліні роблять ставку на припинення бойових дій шляхом економічного або енергетичного виснаження однієї зі сторін, що не скасовує схвалених міністром оборони Борисом Пісторіусом рекордних 11,5 млрд євро на допомогу Києву у 2026 році, які будуть витрачені на закупівлю артилерії, безпілотників та бронетехніки для ЗСУ. Німеччина залишається найбільшим двостороннім донором військової та гуманітарної допомоги Україні».

«Незважаючи на загострення риторики, уявити собі введення європейських сил на територію України неможливо. У Європі розуміють: Росія здатна завдавати ударів по об’єктах на будь-якій ділянці української території - від Запоріжжя до Львова. Це означає, що навіть у разі розквартирування в найзахіднішій точці країни іноземний контингент стає вразливим для ракетної атаки. З аналогічної причини спільні оборонні підприємства Києва та країн ЄС створюються в сусідніх європейських країнах, де вони перебувають у зоні недосяжності», - стверджує «політолог».

І нагадує: «Як і раніше, немає консенсусу й у лавах самої «коаліції охочих». Стримана позиція Німеччини підриває єдність євротрійки. Відмовилася надсилати війська на допомогу Україні й прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні. Не мають аналогічних планів глави Чехії, Хорватії та Румунії. Словаччина, яка не входить до неформального об’єднання донорів Києва, взагалі офіційно оголосила про припинення військової допомоги. Малі країни Євросоюзу, які не бачили війни 81 рік, не хочуть ескалації конфлікту і, що страшніше, загибелі своїх громадян на чужій території. Їхня позиція підриватиме європейську єдність, а отже, затягуватиме ухвалення непопулярного рішення».

«Європейських політиків охолоджує й стримана позиція Вашингтона. Побоюючись ядерного конфлікту з Росією, США з самого початку конфлікту послідовно виключають присутність своїх військових в Україні… Крім того, Лондон і Париж як ініціатори інтервенції відкрито заявляють про розміщення контингентів лише після закінчення конфлікту, чого на даний момент не передбачається. По-перше, і Москва, і Київ вступають у зимову військову кампанію, що означає продовження активної фази бойових дій щонайменше на півроку. По-друге, європейські еліти, як і раніше, отримують вигоду від протистояння: різке зростання оборонних витрат і конструювання образу Росії як безпрецедентної загрози дозволяє їм обґрунтовувати в очах власного населення скорочення соціальних програм», - переконує прокремлівський «політолог».

«Будь-який план щодо введення військ, навіть якщо його неможливо втілити в життя, залишається інструментом політичного тиску, який демонструє Києву, що він не самотній, мешканцям країн Євросоюзу - єдність на тлі боротьби зі спільним ворогом, а Москві - що в Європі її супротивника підтримуватимуть до останнього. У цьому контексті навіть за умови замороження конфлікту та появи чіткої лінії розмежування, що відбудеться нескоро, іноземні військовослужбовці на українській землі залишатимуться тупиковою конструкцією, нездатною стати частиною мирної угоди. Офіційні заяви та витоки інформації про відправку до зони бойових дій військових країн Заходу й надалі лунатимуть у інформаційному просторі, але воювати на боці України, як і раніше, доведеться її власним громадянам», - заспокоює Кремль «політолог».

«Населення України, звичайно, шкода…»

Газета «Взгляд» вирішила пояснити російським читачам, «як ставитися до посилення ударів по Україні».

Для початку «Взгляд» нагадує слова Путіна про те, що «ми ще у 2022 році пропонували українській владі з повагою поставитися до вибору тих людей, які проживають на південному сході України, вивести звідти свої війська і негайно завершити цей конфлікт… Але після того, як ми на наполегливі заклики наших західноєвропейських колег відвели війська від Києва, ситуація одразу змінилася, і нам сказали - майже дослівно: тепер будемо воювати доти, доки або ви нам голову не відрубаєте, або ми вам».

«Навіщо зараз про це згадувати? Тому що Росія - не лише щедра, а й добра душа. Тому що в нашій країні, як і раніше, є співчутливі люди, які переживають через руйнування в Україні внаслідок російських військових ударів. З людської точки зору такі почуття цілком зрозумілі. А з огляду на нашу спільну історію, вони зрозумілі подвійно. Однак у політики – і особливо у політики під час жорсткого військового протистояння – є своя логіка. І ця логіка повністю вписується в рамки того, про що чотири з гаком роки тому українські переговірники «по-товариськи» сказали своїм російським колегам: «Тепер або ми, або ви». Ці слова - зовсім не фігура мови, не запальна фраза, яка вимовляється заради галасу, а потім зникає в піску. Це основоположний принцип, яким, як і раніше, «живуть і дихають» ті сили в Україні, які вважають єдино правильним перетворення своєї країни на проєкт «анти-Росія», - переконує прокремлівський «Взгляд».

«На підтвердження своєї тези» він наводить «дуже показові слова дуже показової людини, яка зазвичай перебуває поза межами російського інформаційного поля» - Володимира Паніотто - «класика української соціології».

«Здавалося б, від такої людини можна очікувати виважених політичних оцінок. Але насправді ми маємо зовсім інше, - підкреслює «Взгляд». - На недавню погрозу Зеленського «закрити небо Росії» 79-річний професор відреагував емоційним спазмом. Мовляв, я таке вже давно пропонував! А мене всі не слухали й не слухали! Відкриваємо опубліковану ще в липні 2025 року статтю, яку професор Паніотто додає як доказ своєї «наукової першості». Відкриваємо - і виявляємо, що живий класик української соціології не збрехав: він дійсно передбачив погрозу Зеленського. Заголовок статті: «Закрити аеропорти Москви!»… Він пропонує конкретний спосіб «виправити ситуацію»: «Тим часом ми можемо, використовуючи незначні ресурси, створити незручну ситуацію для населення, еліт і бізнесу РФ, повністю або майже повністю закривши авіасполучення в московських аеропортах». Професор Паніотто прогнозує, що якщо це «повністю або майже повністю» триватиме три або чотири тижні, то стабільності в Росії буде завдано «стратегічної шкоди» у вигляді «наростання ризиків у регіонах» та «потенційної ескалації вимог до уряду».

«Цікаво, чи залишилася хоч одна наївна людина, яка хоча б на секунду засумнівалася б у тому, що якби Київ мав хоча б найменший шанс завдати Росії цієї «стратегічної шкоди», він би неодмінно скористався цим шансом? У цьому полягає суть нинішньої війни. Така суть нинішнього військового конфлікту. Це не Росія обрала ескалацію. Це режим Зеленського щоразу «з власної ініціативи» підвищує ставки і щоразу дуже дивується тому, що у Москви набагато більше козирів», - цинічно заявляє «Взгляд».

«Населення України - особливо та його частина, яка не мала й досі не має стосунку до ухвалення політичних рішень - звичайно, шкода. Але самих себе - свою безпеку, свій спокій, своє благополуччя - ми маємо без вагань ставити на перше місце. Це єдино правильна й єдино можлива позиція - і в побутовому, і в політичному, і в моральному плані», - підсумовує прокремлівський «Взгляд».